Великий цирк, який Ви бачите на старої старой та пожовтілої від часу фотографії, було засновано італійцем Чікіні Бугліоні
у 1880 році. Як що Ви дивилися закриття Зимової Олімпіади в Туріні, то тоді Вам не треба пояснювати, як багато значить
для римських нащадків цирк. Іще так! Бо саме їх пращури і збудували першій у світі справжній цирк. Взяти хоча би балет.
Не важливо, що там показівали. Зараз, до речі, у багатьох шоу є номери, які моделюють справжні бої
"Спартак" або китайску оперу.
Циркова династія Бугліоні нараховує декілька поколіннь. Серед них: засновник Чикіні Бугліоні, Жан-Баптіст Бугліоні,
його син Сампіон, Джозеф Бугліоні, Фірмін Бугліоні, батько теперешнього власника Олександра та його сестри Ганни.
Думаю, не треба говорити, що значить для италійцев родина. Для них батьки, як загалом повинно бути усюди, другі
після Бога.
Якщо пройтись по сторінкам сувенірного альбому, який Олександер подарував моєму батькові,
в якому опубліковано фотографії та афіши різних років, одну з яких Ви можете бачити внизу сторінки, можна побачити,
як зростав цирк. Якщо у 1926 році це будл невелике шатро с декількама павільонамі, то зараз він перетворился на
чотирьохматчове шапіто, де виступають артисти з різних країн, серед яких хотілось би згадати окремо Маяхровських, які
працюють дуже сильний номер із морськими левами, с дочкою яких, Натащею, я та мій брат
дуже :) добре проводили час. До речі, саме в цей рік(1992), до Брюсселя,
де тоді працював Бугліоні, приїзджав засновник династії Маяхровских (тепер можні вже сміливо говорити о династії, так як із
того, що я чула, виходит те, що Наташа теж виступає), клоун (вот тільки я не знаю, виступає він зараз чи ні, так як він
і тоді вже був не молодий). Також у цьому цирку російске тріо (родинна пара та їх друг) працювало "ляльку" та підкидну дошку,
дванадцатирічну доньку котрих я можу охарактерізувати як генератор зворушаючих ідей :)
Ми тоді вчилися у школі при консульстві Російскої Федерації в Бельгії та на однієму із свят ми, усі троє, вона, я і Наташа,
виступили із номером. На жаль, я більше не можу ничогосказати про цей цирк: не знаю. І так ця оповідь перетворилася
на оповідь про щасливе дитинство автора сайту, про що я можу розказувати нескінченно
:) Але я все ж таки поставлю крапку.
Author - Anastasia Kolodenko, 2007